13 січня, на одній з перерв між уроками, до школи завітали Маланки - мами учнів школи, учениці школи, працівниці сільського будинку культури з привітаннями напередодні Старого Нового року. Яскраве дійство – одна з традицій нашого народу – з радістю було сприйнято учнями, працівниками школи, стало прикладом збереження і розвитку національних традицій та обрядів.

      Старий Новий рік — Новий рік  за  юліанським календарем («старим стилем»). У XX і  XXI  століттях припадає на північ між 13 і 14 січня  за григоріанським календарем  («новим стилем»). Після переходу на новий стиль Старий Новий рік продовжують традиційно неофіційно відзначати в деяких країнах у тому числі і на Україні.

     Вечір напередодні старого Нового року називається Щедрим, або Меланчиним вечором  і є традиційно одним з улюблених свят українців.

      Маланка (Меланка, Меланки) - українське народне і церковне свято, вечір  напередодні  Старого Нового року,   або святого Василія Великого ( 14 січня); новорічний обряд з традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів.

      Звичай Меланки яскраво відображений у  драмі М. Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Юрій Федькович описав дійство на Маланку: “Котре найкраща й найчесніща дівчина перебирала ся за Маланку. Один парубок за Василя (Чильчика), другий за короля (Місяця), а третій за Діда-Змия. Маланка мала зірку (звізду) на чолі, була прибрана у самі цвіти і мала з собою три подружечки з рожевими деревцями, котрі подібно, як она сама, були прибрані. Василь (Чильчик) був перебраний за ратая (орача), с чепигами або з серпом у руках, а Король з новим місяцем на чолі, а яко мисливець з сагайдаком і луком. Решта ледінів була то за плугатарів, то за мисливців перебрана; плугатарі водили з собов вола або барана, мисливці оленя або сокола, а Змий-дід нарешті, убраний у буйволову шкіру і оперезаний гадюками, водив з собов тура або цапа, мав велику косу у руці і три гробарі з рускалями за поплічників."

      Посівання - найважливіша традиція Старого Нового року . Посівати починають ще з самого ранку (14 січня) до сходу сонця, переважно хлопчики або чоловіки. З ранку ходили посівати посівальники, обсипаючи зерном оселі родичів, сусідів, знайомих. Посівальниками мають бути хлопчики, чоловіки -  оскільки існує повір'я, що першим на Новий рік мав зайти в хату чоловік, щоб все було добре і в родині, і в господаря. Посівали зерном, в основному - житом, пшеницею. Першому засівальнику, як правило, приділялася особлива увага, тому зранку хлопці намагалися встати якомога раніше, щоб бути першим.

     Всі засівальники отримують грошову винагороду, яку залишають собі, або частину віддають на церкву.

     Докладніше дивись за посиланням «Старий новий рік», фоторепортаж  ви можете переглянути за посиланням «Українські новорічні традиціі у школі (2016 рік)», Чарівне новорічне свято, Святий Миколай.