В  далекі передвоєнні  роки  чиясь  турботлива  рука  посадила  тендітне  деревце.  То  була  дика  груша.

      Минали  роки,  деревце  росло,  гілля  ставало  розкішним,  стовбур – могутнім.  Молода  груша  захищала  від  вітру  та  спеки  невелику  селянську  оселю. З  часом,  вже  не  стало  господаря  оселі,  а  груша  залишилася.

      В  1979 році  на  місці  колишнього  селянського  обійстя  збудували  нове  приміщення  школи.  Будівельники  зберегли  стару  грушу,  не  зрубали.  Так і  залишилася  вона  в  центрі  шкільного  подвір’я.

       Не  одне  покоління  малотокмачан,  як  мати,   зустріла  на  порозі  школи і  провела  у  доросле  життя  наша  Груша.  Вона  стала  мовчазним  свідком  їх  зростання  та  мужніння.  Під  її  розлогими  вітами  через десятки  років  збираються  колишні  випускники,  щоб  поділитись  з  нею  своїми  успіхами  і  невдачами. І  груша  все  розуміє.  Могутня,  велична  вона  заспокоює,  придає  сили  та  впевненості  своїм  «дітям».

       Це  прекрасне  дерево, з  давньою  історією,  стало  символом  школи  та  її  оберегом.                                              

     30 травня 2014 року, на святі Останнього Дзвоника, класним керівником 11 класу, ветераном педагогічної праці, випускницею 1968 року випуску нашої школи – Білостоцькою Л.Я. та учнем 11 класу – Мацковим Владиславом   було урочисто  відкрито історично-відпочинковий комплекс «Живий свідок», окрасою якого став наш шкільний оберіг – 90 літня і завжди молода Груша.

     Довідка. Вид   –  Груша  звичайна. Народна  назва – груша  дика, дичка. Родина   – Розові. Приблизний  вік  -  90 років. Висота  -  9 м. Діаметр  стовбура  -  57 см.  Місцезнаходження  - центр  шкільного подвір’я,  на  захід  від  парадного  входу  в  приміщення  школи. Має  крону  округлої  форми  з  масивними  гілками  першого  порядку.  Корені,  стовбур  та  гілки  не  мають  видимих  пошкоджень.