Чимало свят дарує нам весна, як в рідний дім повернення з дороги. Та є найбільш хвилююча для нас - Велична пам'ять перемоги, - саме такі слова присвячені  мітингу  з нагоди 72-річниці з Дня Перемоги у Другій світовій війні. Ведучі  урочистого мітингу Шевченко Роман Олександрович та  Пустовар Наталя Сергіївна чутливими,  хвилюючими словами   доносили до присутніх  священні  слова пам’яті про героїв, що полягли на фронтах  світової війни та поваги і пошани до ветеранів, які здобували Перемогу в боротьбі з фашизмом.

     Сільський голова Малахатка А.М. в своєму виступі відмітив, що стільки б  років не відділяло нас від того довгожданого та незабутнього травня 1945 року, але й сьогодні цей день - це хвилюючий  символ героїзму і безприкладної мужності народу, що відстояв мир на землі.

     Немає сім'ї, якої не торкнулося б полум’я Другої світової війни. Ми свято шануємо пам'ять наших земляків, що не повернулися з полів битв. Ми пам'ятаємо подвиг великих трудівників, що кували Перемогу в тилу.

     У цей славний день ми згадуємо всіх, чиє життя забрала війна, низько вклоняємося та складаємо глибоку пошану учасникам війни, пишаємося мужністю воїнів АТО.

     З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно – Західного фронту українці становили 50 % бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки війни з України до радянських Збройних сил перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто лишився живим , став інвалідом.

     З жовтня 1941 р. по вересень 1943 р. територія Оріхівської землі була окупована фашистськими загарбниками.

     427 односельчан пішли захищати свою Батьківщину, та повернулося до рідних домівок лише 186.

     В роки німецько – радянської  війни 1941 – 1945 років за вигнання нацистських окупантів  з Токмачанської землі солдати і офіцери проявили мужність і героїзм. Гордимося  земляками-героями, які увінчали славою наш край. Це наші земляки: генерал-лейтенант, Перший Герой Радянського Союзу серед українців,  Іван Йосипович Проскуров та старший лейтенант, Герой Радянського Союзу, Володимир Гурійович  Денисенко, долі яких пов’язані з авіацією. На їх честь названі вулиці нашого села. Матеріали про життєвий шлях цих видатних людей представлені в експозиціях нашого шкільного музею.

     Навічно  з Малотокмачанською землею пов’язане  ім’я Спиридона Юхимовича Білого, командира батареї 150-го гвардійського винищувально-протитанкового артилерійського полку, що отримав високе звання  Героя Радянського Союзу за звільнення нашого рідного села.

     Учні школи також взяли активну участь у мітинзі: виставлено почесну варту, здійснено покладання пам’ятної гірлянди та квітів, їх також задіяно було  у проведенні мітингу і святкового концерту.

     Цього  переможного дня ми згадуємо, пам’ятаємо і шануємо всіх,  хто наближав мирне сьогодення, боровся за щасливе блакитне небо, за благополуччя і радість життя. Адже, пам'ять потрібна полеглим, а живим потрібна увага і турбота. Тому цього дня традиційно була проведена операція «Світанок».

     Саме справжнім героям-патріотам ми завдячуємо за свободу та щасливе дитинство, можливість обробляти лани, радіти успіху у досягненні мети та посміхатися сонцю.

     Присутні на мітинзі вшанували пам'ять полеглих хвилиною мовчання, а по завершенню заходу настоятель Свято-Вознесенського  храму  отець Іоанн відправив панахиду по загиблих воїнах у тій страшній і великій війні.

     Будьмо ж гідні ратного і трудового подвигу наших пращурів. Зробимо все від нас залежне, щоб розквітав, ставав кращим і заможнішим наш рідний край. Нехай земля радує щедрим колосом, а  чисте, мирне небо – сонячними погожими днями.

     Хай це світле травневе свято і наші щирі побажання додадуть усім нам нових сил і натхнення, добра і злагоди задля благополуччя українців і України!

     З метою гідного вшанування подвигу Українського народу в Другій світовій війні, увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни у навчальному закладі проведено військово-патріотичні заходи.

     Для учнів 5-11 класів проведено годину класного керівника «За мирне небо, спасибі вам, ветерани». Учні 3-го класу побували на Меморіалі пам’яті. П’ятикласники відвідали шкільний історико-краєзнавчий музей, де через експозиції познайомилися з подіями тієї жахливої війни. Старшокласники здійснили велопробіг до місця бою за селом. Впорядкували меморіальний знак, поклали квіти до його підніжжя.

     9 травня учнівський, вчительський колектив долучився до урочистостей та культурно-мистецьких акцій села.

     Фоторепортаж ви можете переглянути за посилання: День Перемоги (2017 рік). 

     У навчальному закладі проведено військово-патріотичні заходи, які можна переглянути за посиланням: Завершення вивчення курсу «Захист Вітчизни».

     Українці в лавах об’єднаних  націй  перемогли агресора

     З метою гідного вшанування подвигу Українського народу, його визначної ролі у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловлення поваги всім борцям проти нацизму, увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни, 8–9 травня по всій країні традиційно відбуваються урочистості до Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (Дня перемоги).

     Історична довідка

     8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини. Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення Другої світової війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєво важливі уроки для нашої держави сьогодні.

     Від 1 вересня 1939 року, коли нападом нацистської Німеччини на Польщу і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших міст війна розпочалася для України, 120 тисяч українців брали участь у двобої з вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, в запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини. Українці Волині, Галичини, Західного Полісся, Північної Буковини і Бессарабії в перші роки війни на власному досвіді відчули прискорені заходи радянізації, які обернулися десятками тисяч розстріляних, сотнями тисяч депортованих і арештованих.

     З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50 % бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки війни з України до радянських Збройних сил перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом.

     Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тисяч), США (до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч). Крім того, до 5 тисяч українців захищали Францію у лавах Іноземного легіону. Після капітуляції прем’єр-міністра Анрі Петена у червні 1940 року в країні розгорнувся рух опору німецьким загарбникам. На боці французьких партизанів воювали українці звідусіль. Серед них – представники передвоєнної еміграції, наприклад, командир загону Осип Круковський. Були також радянські військовополонені і дезертири з військових частин на німецькій службі. Червоноармієць Василь Порик з Вінничини сформував власний партизанський підрозділ. Канадський пілот Пітер Дмитрук став партизаном після того, як в небі над окупованою країною підбили його літак. Обидва, Порик і Дмитрук, героїчно загинули. Задіяні німцями для боротьби з французькими партизанами українські поліцейські цілими підрозділами переходили на бік сил опору. У 1944 році з них було створено два партизанськібатальйони: імені Тараса Шевченка та імені Івана Богуна.

     8 травня для наших земляків воєнні дії не припинилися, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 року, коли на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.

     Отже, історія кожного з українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США – це історія мужності й самопосвяти в ім’я спільної перемоги над агресором.

     Відеоісторії про Амета-Хана Султана, Пітера Дмитрука, Галину Кузьменко – “Надю”, а також уродженця Дніпропетровська (тепер – Дніпро), рятівника Кракова, Героя України, котрий став прототипом головного героя роману “Майор Вихор”, Євгена Березняка і Михайла Стренка (сержант Корпусу морської піхоти США родом із Лемківщини, учасник бойових дій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні під час Другої світової війни, що був серед шести військовослужбовців, які підняли прапор США над островом Іодзіма, загинув у бою), створені за ініціативи Уряду та Українського інституту національної пам'яті (режисер Олесь Санін) можна переглянути за посиланням: http://www.memory.gov.ua/multimedia/5-videoistorii-pro-ukraintsiv-yaki-voyuvali-protinatsistiv-u-lavakh-obednanikh-natsii.