23 червня в Малотокмачанській гімназії відбулося зворушливе й символічне свято — випуск дев’ятикласників. Попри складні реалії, в яких довелося навчатися цим дітям — дистанційно, у воєнний час, без рідних шкільних стін — вони прийшли до цього дня сильними, світлими, сповненими мрій.

     Уже четвертий рік поспіль, через зруйнування рідної школи, вручення свідоцтв відбувалося в стінах Запорізької гімназії №110. Та хоч приміщення було іншим, дух рідної Малотокмачанської гімназії жив у кожному слові, погляді й обіймах.

     На церемонії були присутні батьки, вчителі, працівники гімназії та начальник відділу освіти Проскура Аліна Вікторівна, яка висловила підтримку та віру в майбутнє випускників.

     Особливим моментом стало вручення свідоцтв про здобуття базової середньої освіти. Директор школи Гамов Олександр Григорович, вітаючи кожного учня, не просто тиснув руку — він звертався до кожного з особистими словами підтримки, побажаннями натхнення та віри в себе. Серед п‘ятнадцяти свідоцтв було і свідоцтво з відзнакою, яке отримала Якубець Анастасія.

     Маленькі першачки теж долучилися до свята: в національному вбранні, щиро та по-дитячому щемливо вони декламували вірші, вручаючи випускникам найтепліші побажання. Їх до виступу підготувала та щиро підтримувала вчителька — Старіченко Юлія Володимирівна. Цього ж дня вони також отримали свої перші шкільні документи — свідоцтва досягнення.

      Особливу атмосферу тепла створила перша вчителька Остряниця Олена Дмитрівна. Вона не просто нагадала про перші уроки, дзвоники та таблицю множення — вона принесла справжню коробку-загадку, у якій були цукерки з передбаченнями. Випускники по черзі витягували смаколики та зачитували щирі, а часом і кумедні прогнози на майбутнє. Цей момент став символічним — кожному з них під силу «розпакувати» своє життя і знайти в ньому солодке, яскраве, непередбачуване.

     Не менш зворушливою була промова класного керівника — Васильченко Лілії Іванівни. Вона побажала своїм учням миру — зовнішнього і внутрішнього, відновлення після пережитого, сили заново мріяти і вірити, що навіть після найтемнішої ночі завжди сходить сонце.

     Також Лілія Іванівна звернулася зі словами щирої подяки до батьків: за витримку, підтримку й любов, які вони дарували дітям у непростий період дистанційного навчання. Їхня турбота й терпіння стали надійною опорою в часи невизначеності.

     Окрема вдячність була висловлена колегам-педагогам — за професіоналізм, людяність, здатність навчати навіть тоді, коли навколо змінюється весь світ. Завдяки їхній праці, діти зберегли не лише знання, а й віру в школу, у себе, в майбутнє.

     Любі випускники 2025 року!

     Попереду у вас нові вершини, нові мрії й нові зустрічі. Ніколи не зупиняйтесь. Пам’ятайте, що навіть крізь найважчі обставини проростають найсильніші люди. Нехай ваше життя буде щасливим і наповненим змістом. Нехай кожна ваша мрія має крила, а серце — світло. Вірте в себе так, як віримо в вас ми.

     Малотокмачанська гімназія гордиться вами. Ви — її майбутнє. Ви — майбутнє України.

     Фотоальбом можна переглянути за посиланням: Випуск – 2025: прощання, яке об’єднує покоління і надихає мріяти (2025рік)