Дзюдо - один з видів японських мистецтв, що виник на базі дзю-дзюцу в кінці XIX століття. Творцем сучасного дзюдо вважається Дзігоро Кано (1860-1938). Закоханий в японські традиції і разом з тим захоплений модерніст, він прагнув поєднати вимоги нового часу з історичним минулим. Термін "дзюдо" Кано трактував як "шлях краси", "м'який шлях". Вивчивши досконало відомі в той час стилі дзю-дзюцу, майстер виключив з цієї боротьби найбільш небезпечні удари, тим самим, зробивши дзюдо більш безпечним, захоплюючим видом спорту. Протягом десятиліть складалися особливі правила поведінки, традиції дзюдо.
Дзюдо - це не просто боротьба, це філософія, згідно з якою боєць повинен бути наполегливим, мужнім, скромним, поважати інших людей. У дзюдо цінуються найкращі якості людини: ввічливість, сміливість, щирість, рішучість, спостережливість і почуття міри.
У канікулярний період у школі продовжуються заняття з дзюдо, на яких діти освоюють навички падіння, акробатичну техніку, захвати та контролі, кидки на місці і в русі, активну взаємодію з партнером. Заняття з бойового мистецтва вимагають суворої дисципліни та уваги, саме тому ці тренування проходять навіть в літку.