Друга світова війна мала нищівні наслідки, як для самої території України, так і для її населення. Лише за 1941 – 1944 рр. нацистськими карателями і військами Вермахту свідомо було знищено понад 670 населених пунктів із понад 50 828 особами цивільного населення в 16-ти областях України та Автономній республіці Крим.
Та наймасштабнішою за роки війни була Корюківська трагедія, яка вражає особливою жорстокістю виконавців каральної операції.
6700 загублених душ… 6700 вбитих і спалених заживо корюківчан: немовлят, дітей, жінок, чоловіків, старих людей… Жахлива кількість жертв. Лише за три дні: 1, 2 та 9 березня з лиця землі знищено ціле містечко, замордовано тисячі життів…
З тих пір початок березня для жителів Корюківщини асоціюється більше не з початком весни та відродженням природи, а з жахом, який довелося пережити землякам далекого 1943-го року.
Щороку, в ці дні у Корюківці, відродженому з попелу українському місті, проходять меморіальні заходи. Більше, ніж півстоліття вони проводяться на місцевому і, лише в останні роки, на обласному рівні.
Ще живі свідки трагедії з болем згадують ті події. Тоді вони були дітьми, та зараз, на схилі літ криваві сторінки життя постають в їхній пам’яті настільки яскраво, ніби все це було вчора.
Виконавцями злочину, метою якого були помста і залякування, став каральний загін у складі німецьких військовослужбовців тилових німецьких формувань, військовослужбовців 105-ої легкої угорської дивізії, співробітників допоміжної окупаційної поліції та солдатів спеціальних каральних формувань із числа колабораціоністів – громадян СРСР. Очолили каральний загін представники зондеркоманди 4а, який у вересні 1941-го в Бабиному Яру знищив майже 34 тисячі євреїв.
Приречені на смерть корюківчани всіляко намагались врятувати життя собі та своїм близьким. І кожен, кому це вдалося, щодня, знову і знову переживає біль та страждання від втрат.
Та це трагедія не лише Корюківки, а всієї України та всієї Європи, тому і пам’ять про її жертви має бути загальнонаціональною і всесвітньо відомою!