Мова – цілюще джерело, і хто не припадає до нього вустами, той сам усихає від спраги. В кожному слові нашої рідної мови відчувається то музика, то ніжність, то мелодія, то надія, то ласка…

         Розмовляючи щодня вдома, у школі, на дулиці, ми іноді й не замислюємося над особливостями, відтінками слів, доцільністю їх уживання. Ми сприймаємо слова як щось звичайне, само собою зрозуміле, забуваючи, що мова – одне з багатьох див, створених людьми. Не можна бути байдужими до того, як ми користуємося мовою, як виражаємо свої думки, як цінуємо рідне слово. Один мудрець сказав: «Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна. Тому що її байдужість до мови пояснюється повною байдужістю до минулого, сучасного, майбутнього свого народу».

         В одинадцятитомному «Словнику української мови» зарєєстровано понад 135 тисяч слів. Але це лише загальновживані. Так Шевченко і Пушкін використовували до 20 тисяч слів. Звичайна людина вживає в середньому до 4 тисяч слів.

         Тож нехай ці слова будуть зі справжньої народної мовної криниці. Чисті, красиві, образні…

         Пишаймося нашою барвистою мовою!

         Більше інформації можна переглянути за посиланням Вивчаймо мовні барви...