Україна… Синє небо, жовте поле, мир, спокій та злагода. І враз, всього цього не стало. Зникло кудись, пропало. Чутно жахливі постріли і бачимо величезні купи, ні не сміття, це наші домівки, це все нажите нами за скільки щасливих років мирного життя. А поряд з цим багато понівечених життів мирних людей, жінок, чоловіків, дітей… і смерть. Не хочеться вірити в ці слова, та це все так, це правда, правда, яка відбувається у зоні АТО в Луганській та Донецькій областях.

     Кожен чоловік, військовозобов’язаний він чи ні, хоче захистити свою рідну українську землю, свій рідний український народ, свою дорогоцінну сім’ю, батьків, сестер, братів, дітей.

     Наші земляки, чоловіки Малотокмачанської землі, покинули рідні домівки і ціною власного життя захищають нас, аби всі ми зростали під мирним небом.

     Одним з таких захисників і є випускник нашої Малотокмачанської ЗОШ І-ІІІ ступенів – Адальєв Владислав Анатолійович.

     В 2010 році закінчив 9 класів нашої школи і відразу ж вступив до Оріхівського професійного ліцею. По його закінченні, у 2013 році, пішов на контрактну службу до артилерійських військ. І ось вже 29 травня 2014 року потрапив в зону АТО.

     95 напружених днів у зоні АТО: Краматорськ, Славянськ, Червоний Лиман, Дебальцеве – страшні бої, людські втрати. Все це назавжди закарбується в пам’яті Владислава.

     «Я вдома! Нарешті я вдома!» - це були його перші слова, коли він переступив поріг рідного дому, прибувши у відпустку, побачив своїх рідних, які так довго його чекали.

     Ці декілька днів Владислав проведе в оточенні своїх рідних та близьких йому людей. І вже скоро знову поїде туди, де на нього чекають товариші, аби виконати свій обов’язок перед державою.

     До вашої  уваги фоторепортаж «АТО: погляд очевидця».